У кожного народу
є великі поети, яких знають і дорослі, і діти. У поляків - Адам Міцкевич, у німців – Йоган Вольфганг фон Гете, англійці
мають Вільяма Шекспіра, італійці – Аліг’єрі Данте. Росія гордиться своїм
Олександром Пушкіним, а ми, українці – Тарасом Григоровичем Шевченком. Все, що
з ним пов’язане, дороге нам і рідне.
«Він був сином
мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у
царстві людської культури… Доля переслідувала його все життя, та вона не зуміла
перетворити золото його душі на
іржу…Найкращий і найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – “невмирущу славу
і вічно нову насолоду, які приносять його твори мільйонам людських сердець», —
так писав І.Я.Франко у “Посвяті».
