Земля древлян… Колись була родюча,
Гостинна, доброзичлива була.
Земля древлян колись була квітуча.
Як сумно вимовляти це «була».
Тепер про неї кажуть «мертва зона» –
Смертельна, небезпечна і брудна.
Кюрі не менш як п’ятдесят мільйонів
Земля ця безпорадна прийняла.
Земля древлян – то Прип’ять, смерті
лоно,
Безлюдне місце на пекельнім тлі,
Німий Чорнобиль, справжня мертва
зона,
Єдине мертве місто на землі.
Це пам’ятник недбалості злочинній,
Байдужості людській – ганьба і гріх!
Це вічне горе в нашій Батьківщині,
Це вічний докір мертвих і живих:
Пожежників, що пекло те тушили,
Хто саркофаг страшний той будував.
Нетлінну, вічну пам’ять заслужили
Усі, хто в пеклі тім життя віддав.
Це докір ненароджених, і хворих,
І тих, хто ще народиться на світ,
Кого спіткало й ще спіткає горе,
Бо ще не скоро цей зітреться світ.
І височить Чорнобиль, як примара,
Як місто-привид, лігво сатани,
І, мабуть, не одна ще чорна хмара
Посіє смерть без бомб і без війни.
Земля древлян… Трава, росою вмита.
І тут щороку теж цвіте весна.
Колись тут знову бігатимуть діти,
І місто оживе колись… Хтозна?
Коментарі
Дописати коментар